 З нагоди Дня захисту дітей
місіонери від місії «Добрий Самарянин» (м. Рівне) провели євангелізаційні
заходи для дітей у селах – Щуровичі та Комарівка, що на Львівщині.
Близько 50 дітей змогли корисно та весело провести час у християнській
атмосфері. Інтерактивні ігри, спілкування, естафети та конкурси з подарунками –
це ще не повний перелік програми свята. За словами організаторів, ці зустрічі
мали євангелізаційне спрямування. «Ми хочемо залучити дітей до церкви, донести
євангельські цінності та поширювати високі моральні стандарти як серед молоді,
так і серед дітей, - говорить місіонерка Наталія Охрімчук. – Це наше завдання,
передусім, як християн, не говорячи вже про те, що ми як місіонери повинні
докладати усіх зусиль, аби об’єднати діток та запрошувати до недільних шкіл».
Денний табір проходив під темою «Служіння ближньому». Дітям розповідали
про значення самопожертви заради блага інших людей. «Краще віддавати, аніж
брати» - такий девіз організатори хотіли прищепити кожній дитині, аби це
християнське правило стало практикою життя ще змалечку. Зачепили і тему дружби.
Наголошувалося на тому, що дружба буває справжньою лише тоді, коли відносини
побудовані на любові, а не на вигоді.
Як завжди, особливо приємний момент дитячого свята – вручення призів.
Організатори заходу – місіонери місії «Добрий Самарянин», що трудяться на
Львівщині – Наталія Охрімчук і Юлія Грушовець (с. Комарівка) та Наталія
Кусковець (с. Щуровичі) і місіонерське подружжя Богдана та Галини Волянських (с.
Германівка).
Це не перша зустріч з дітьми, проведена місіонерами. Якось ще на
початку весни вони організували для дітей похід до лісу. У той день усі разом
розклали вогнище та готували у польових умовах обід. «Батьки з радістю довірили
нам своїх дітей, - розповідають місіонери. – Ми підсмажували сало на вогнищі,
грали в ігри, спілкувалися. Той день настільки запам’ятався, що діти і по
сьогодні запитують, коли ми знову підемо до лісу». Після лісової прогулянки усім діткам вручили спеціальні
подарунки «Сумку Самарянина».
До слова
У селі Комарівка, що на Львівщині, колись була церква ХВЄ із 50 людей. З
плином часу молодь покинула село, а старші люди, які ходили до церкви, -
повмирали. Нині із тих колишніх вірян залишилося лише четверо людей: двоє з них
– старожили, які у зв’язку зі станом здоров’я вже не можуть навідувати церкву,
та ще двоє, які їздили до церкви в довколишні села. Відколи у селі з’явилися
місіонери, церква почала відроджуватися. До недільної школи приходить близько
10 дітей. Як кажуть місіонери, раніше до них ставилися з острогою,
придивляючись, а коли побачили їхню щиру та практичну віру, довірилися і
звиклися. Цікавим фактом є і те, що попри поширене у селі злодійство,
місіонерська оселя ніколи не потерпала від злодійських нападів. «У нашому селі
часто чуєш, як бідкаються, що увесь час щось зникає, бо хтось краде, а от нас
ця біда обходить, слава Господу», - посміхаючись каже місіонерка Наталія. То й
недивно, адже місіонерські оселі охороняє сам Господь та й якщо і потрапить
туди злодій, то нічого ласого там не знайде, хіба що Біблію. Це направду
найдорожча річ, яку тільки можна відібрати у місіонера.
Ірина НАУМЕЦЬ
|
